Від книжок Брайлем і тактильних глобусів до арттерапії для дітей: як у Запоріжжі функціонує інклюзивна бібліотека
У прифронтовому Запоріжжі, де щоденні виклики війни відчуваються особливо гостро, майже 3 роки тому відкрилася інклюзивна бібліотека. Вона знаходиться за адресою: вулиця Незалежної України, 68А. Цей заклад, створений у межах бібліотечної реформи, став своєрідним культурним центром, що підтримує людей з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб.
Журналістка ZMINA відвідала бібліотеку і на власні очі побачила, як, попри щоденні атаки на місто, там намагаються створити комфортний простір для кожного, і всі, хто зазнав ментальних чи фізичних травм через війну, можуть соціалізуватися та мати доступ до культурних послуг.
А експертка громадської організації “Безбар’єрність” Світлана Гнатюк розповіла виданню про ключові принципи створення доступних просторів і типові помилки, яких припускаються під час проєктування будівель без урахування потреб різних груп населення. Водночас забезпечення рівного доступу як до послуг охорони здоров’я та освіти, так і до соціального та культурного життя є однією з вимог для України на шляху євроінтеграції.
Фото: Яна Радченко / ZMINA
Від реформи до реалізації
Ідея інклюзивної бібліотеки, як розповідає директорка “Міської публічної бібліотечної системи” Неллі Крамаренко, зародилася ще у 2020 році, коли в Запоріжжі розпочалося об’єднання дорослої та дитячої бібліотечних систем у єдину комунальну установу. Одним з важливих напрямів цієї реформи є оновлення та осучаснення бібліотечних просторів.
У 2021 році департамент культури і туризму Запорізької міської ради ініціював капітальний ремонт та повну реконструкцію бібліотеки у Вознесенівському районі міста, виділивши на це 2,3 мільйона гривень з місцевого бюджету. Тоді ж на місцевому рівні відбулася панельна дискусія “Інклюзивна бібліотека – стратегія, ресурси, можливості”, до якої долучилися фахівці з інклюзивної освіти, представники громадських організацій, зокрема Української спілки інвалідів (УСІ), Українського товариства глухих, Червоного Хреста, а також Хортицької національної академії та Запорізького національного університету. Обговорення допомогли сформувати концепцію закладу, орієнтованого на соціалізацію, самореалізацію та розвиток людей з інвалідністю.
Неллі Крамаренко. Фото: zprz.city
“Ця бібліотека має спеціальну позначку як простір, де спілкуються українською. Це частина міського проєкту. У закладі є програма з вивчення української мови. Загалом це міська ініціатива, спрямована на те, щоб допомогти людям покращити знання мови та почати впевнено спілкуватися. Заняття тут відбуваються щосереди та щосуботи, і кожен охочий може долучитися до навчання”, – підкреслила Крамаренко.
Усі анонси заходів, які відбуваються у цій бібліотеці (або в інших книгозбірнях міста), можна знайти на її сторінках у фейсбуці, інстаграмі або на сайті “Запоріжжя. Культура”.
Відкриття в умовах війни і роль кризового хабу для ВПО
Відкрита у 2022 році до Дня знань, книгозбірня розпочала роботу саме тоді, коли в прифронтовому місті тривали обстріли і безпекова ситуація загалом була складною. Запоріжжя стало першим прихистком для понад 230 тисяч переселенців з тимчасово окупованих територій. Ця бібліотека, розташована в центрі міста, була одним із небагатьох культурних закладів, що залишалися відкритими, і тому швидко стала місцем підтримки. Відвідувачі отримували консультації щодо роботи державних установ, оформлення документів, виплат та гуманітарної допомоги. Працівники допомагали шукати інформацію, використовуючи комп’ютери закладу.
У межах проєкту “Бібліотека – територія добра та надії” бібліотека стала осередком, зокрема для дітей, ВПО та людей з інвалідністю. Нині тут проводяться психологічні тренінги, релакс-заняття, майстер-класи, консультації зі спеціалістами, бібліотерапія, заняття з англійської мови (“English на подушках”) а також є послуга “Бібліоняні”. Останньою, зокрема, скористались 420 дітей, для яких організували розвиваючі ігри, заняття та розвантажувальні вправи. Для дорослих організували заняття з бібліотерапії під гаслом “Повага до свого емоційного стану – запорука психологічного здоров’я”. Під час зустрічей учасники за допомогою літератури аналізували власні емоції та переживання.
У жовтні 2024 року внаслідок російського обстрілу бібліотека зазнала пошкоджень – там вибило вікна та двері. Утім, їх вдалося оперативно відновити, тож заклад продовжив працювати майже безперервно.
Фото: Яна Радченко / ZMINA
У 2024 році за підтримки Українського культурного фонду книгозбірня реалізувала проєкт “Бібліохаб для кожного”. Ініціатором і партнером виступив департамент культури і туризму Запорізької міської ради.
У межах ініціативи провели курси бібліотерапії та нейрографіки, а також встановили спеціальне обладнання.
Безбарʼєрність у деталях
Бібліотеку спроєктували з урахуванням потреб людей з різними видами інвалідності. Архітектурна доступність включає пандус із правильним кутом нахилу, широкі проходи для зручного пересування на кріслах колісних, універсальну вбиральню та тактильну розмітку для людей з порушеннями зору. Усі таблички продубльовано шрифтом Брайля. Для людей з порушеннями слуху також встановили сервіс УТОГ, що забезпечує відеозвʼязок із перекладачем жестової мови 24/7.
Книги шрифтом Брайля. Фото: Яна Радченко / ZMINA
Книжковий фонд поповнили спеціалізованою літературою: 43 комплекти (близько 250 книг) шрифтом Брайля та 72 книги 18 кеглем для людей із порушеннями зору придбали за 500 тисяч гривень. Ці видання охоплюють різні вікові категорії та інтереси. Крім того, бібліотека обладнана тактильними картинами, глобусами, розвиваючими абетками та бізі-бордами для дітей. Комп’ютери з озвучуванням тексту доступні для пошуку інформації чи роботи.
Тактильний глобус для людей з порушеннями зору. Фото: Яна Радченко / ZMINA
Для дітей створили зони активності: “бібліосхованки”, ігровий простір, ляльковий театр і релакс-зона. Заклад також пропонує інтерактивні шахи та розвиваючі ігри, що сприяють соціалізації.
У грудні 2023 року Всеукраїнська громадська організація “Українська бібліотечна асоціація” назвала цю установу однією з найкращих інклюзивних бібліотек України. Відзнаку присудили за проєкт “Бібліотека – територія добра та надії”.
Культурні ініціативи та події
У бібліотеці регулярно відбуваються заходи, спрямовані на соціалізацію та творчий розвиток. Виставки запорізьких митців, зокрема “Як я бачу світ” Маріанни Смбатян чи “У всьому бачити красу” Євгена Мерзликіна, демонстрували творчість людей з інвалідністю. Майстер-класи з акварельного живопису, ораторського мистецтва та арттерапія, як зазначають працівники закладу, допомагають відвідувачам розкривати потенціал. Для дітей організовують свята, вікторини, віртуальні подорожі бібліотеками світу та майстер-класи з виготовлення книжок.
“Місце, де зараз розташовані тактильні картини, зазвичай є невеликою імпровізованою сценою для тих, хто хоче продемонструвати свої творчі здібності або реалізувати власні ідеї. Саме тут Маріанна Смбатян презентувала свої театральні постановки й напрацювання, адже вона розвиває власний театр. Коли має можливість і час, вона приїжджає до нас. Крім того, вона провела майстер-класи з живопису для дітей та виставку робіт учнів”, – поділилася директорка “Міської публічної бібліотечної системи” .
Фото з фейсбук-сторінки Маріанни Смбатян
Бібліотечна система Запоріжжя вже почала готуватися до другого міського “Читай Форуму Запоріжжя”, який відбудеться у вересні, – масштабної літературно-мистецької події, інформацію про яку незабаром опублікують на офіційних сторінках бібліотек та на порталі “Культура Запоріжжя”.
Колектив бібліотеки працює над розширенням послуг, зокрема через нові проєкти з бібліотерапії та інклюзивної освіти.
“Більше людей з інвалідністю приходить саме тоді, коли ми організовуємо тематичні заходи відповідного спрямування. Наша бібліотека обладнана всіма зручними комунікаціями, щоб люди почувалися комфортно. Але є інша проблема – ще потрібно сюди дістатися. На жаль, у місті поки що не всі шляхи облаштовані так, щоб люди з інвалідністю могли безперешкодно добратися до нас”, – пояснила завідувачка бібліотеки Оксана Оніщенко.
Бібліотекарка Ірина Нестеренко та завідувачка бібліотеки Оксана Оніщенко. Фото: Яна Радченко / ZMINA
У планах – створення нових зон для творчості та розширення співпраці з громадськими організаціями, зокрема з “Посмішка UA” та “Психологи на війні”.
Тож інклюзивна бібліотека в Запоріжжі стала місцем, де кожен може знайти знання, спілкування та можливості для розвитку. Завдяки підтримці міста, працівників бібліотеки та партнерів тут допомагають людям з інвалідністю, переселенцям, літнім людям та загалом усім, хто потребує уваги й підтримки.
Безбар’єрність – не розкіш, а норма: чому про доступність варто думати ще на етапі проєктування
Світ, у якому кожна людина, незалежно від віку, фізичних можливостей чи з різних причин вразливого становища, може легко пересуватися, отримувати послуги, користуватися громадськими просторами та не витрачати надзусилля на елементарні речі, такі як похід у магазин чи візит до лікарні або книгарні, – не утопія, а реальність, до якої варто йти через впровадження принципів безбарʼєрності.
Сьогодні безбар’єрність – це не лише про пандуси чи спеціальні кнопки виклику. Це певна філософія суспільства, у якому людське різноманіття визнається цінністю. Але, як показує практика, архітектори, забудовники й навіть представники державних установ часто ігнорують цю філософію на старті. Про найбільш поширені помилки в облаштуванні просторів розповіла експертка громадської організації “Безбар’єрність” Світлана Гнатюк.
Фото з особистого архіву Світлани Гнатюк
“Певно, найбільш критичною помилкою, яка найчастіше трапляється під час проєктування, є те, що безбар’єрність не враховують на початковому етапі. Коли проєктується будівля, не залучаються фахівці з цієї сфери, відтак після завершення будівництва доводиться перебудовувати, переплановувати, адаптувати простір. А все це потребує додаткових ресурсів – часу, коштів і зусиль”, – зазначила вона.
Фахівчиня наголошує: не враховуючи вимог доступності від початку, забудовники та замовники самі створюють ті бар’єри, які пізніше намагаються подолати. При цьому в уже збудованих приміщеннях найчастішими бар’єрами залишаються вхідні групи – зазвичай це сходи з нібито альтернативними пандусами, які при цьому часто не відповідають жодним нормам.
“Пандуси у багатьох випадках – це просто елемент “для галочки”: неправильний кут, неналежна ширина, небезпечні матеріали, слизька поверхня. Якщо ще й немає накриття, сніг чи дощ роблять їх травмонебезпечними. Це не про доступність – це про імітацію доступності”, – пояснила Гнатюк.
Окрім входів, ускладнення виникають і всередині будівель. Наприклад, вузькі двері з громіздкими порогами або ручками, які важко відчинити. Ще один тип бар’єрів – одноманітні меблі в публічних просторах. Без варіативності (із підлокіттями, різної висоти тощо) людям з різними потребами важко знайти зручне для себе місце.
“Ми маємо пам’ятати: безбар’єрність – це не лише про людей з інвалідністю. Це і про батьків з візками, і про людей старшого віку, і про вагітних жінок, і про людей з тимчасовими травмами, і про нас із вами, коли ми не виспались після повітряної тривоги чи несемо важкі сумки з магазину”, – додає Світлана.
У багатьох установах також залишається проблема з доступом до вбиралень, реєстраційних стійок, які зроблені на однаковій висоті – надто високій та незручній для людей на кріслах колісних чи для дітей. Щоб уникнути цього, важливо проєктувати простори із врахуванням потреб максимально широкої аудиторії.
“Безбар’єрність – це філософія рівних можливостей. І головне – це не привілей. Це запит від кожного з нас”, – підкреслила Світлана.
Фото: Яна Радченко / ZMINA
Також вона нагадала про існуючі інструменти, які допомагають впроваджувати доступність на практиці. Зокрема базові будівельні норми – Державні будівельні норми (ДБН) з інклюзивності будівель і споруд – та “Альбом безбарʼєрних рішень”, який містить практичні поради для створення інклюзивних просторів.
“Звісно, ми не можемо створити простір, який буде комфортним для 100% людей, адже всі люди різні: із унікальним досвідом, потребами та бажаннями, але ми можемо прагнути до того, щоб він був зручним для 90%. І це вже буде значним кроком уперед”, – зазначила Гнатюк.
Тому, плануючи, будуючи або реконструюючи простір – будь то державна установа, бізнес-центр, кав’ярня чи житловий будинок – важливо залучати фахівців з безбарʼєрності ще на етапі концепції. Такий підхід сприяє створенню середовища, зручного для всіх, а також відображає повагу до гідності кожної людини.
Матеріал підготовлений за підтримки проєкту “Сприяння наближенню України до ЄС у сфері верховенства права” (3*E4U), що реалізується за дорученням Федерального міністерства закордонних справ Німеччини компанією Deutsche Gesellschaft für International Zusammenarbeit (GIZ) GmbH в рамках проєкту “Права людини в центрі європейської інтеграції України”, який Громадська організація “Центр інформації про права людини” реалізує за підтримки GIZ.