Людина повернулась з полону. Нескінченні дні, тижні, місяці, роки очікування та переживань вже позаду, здавалося б вже ось вона омріяна зустріч з родичами, друзями, близькими.
Але фахівці наголошують та застерігають – існує безліч «але» й всім потрібно навчитися правил взаємодії, які не стануть джерелом ретравматизації.
Наприклад, природним є бажання якомога швидше повернути людину до звичного життя. Однак поспіх в цьому може лише нашкодити.
«Спершу людині потрібно повернути відчуття безпеки. Потім поступово стабілізуються сон, емоції, пам’ять, реакції тіла. Справжня якість життя повертається тоді, коли є опора. Коли поруч є ті, з ким можна говорити без страху. Коли є простір, у якому не потрібно прикидатися. Важливо не рахувати дні й місяці, а помічати маленькі кроки: першу спокійну ніч, першу усмішку. Відновлення після полону – це не про час. Це про підтримку, безпеку й повагу до власного темпу звільненої людини», – переконана Олена Сек, психологиня, логотерапевтка.
Існує низка практичних порад, що можуть бути корисними для всіх, хто чекав та дочекався.
Як ставити питання, аби підтримати, а не “витягувати інформацію”. Комунікувати так, щоб створити простір безпеки, де людина відчуває повагу, контроль і право говорити рівно настільки, наскільки в неї є бажання та сил. Питання перших днів мають бути максимально обережними:
Як ти зараз? Чи потрібно тобі щось?
Тобі зараз комфортніше поговорити чи побути в тиші?
Чим я можу допомогти? Як підтримати? Як полегшити цей момент?
Як я можу бути поруч так, щоб це було тобі корисно?
«Такі формулювання допомагають людині відчути контроль над ситуацією. Чого точно не варто робити – це уточнювати подробиці тортур, шлях звільнення, умови утримання. Людина сама визначить, коли, що і кому вона готова розповісти. І часто – не одразу, і не вам», – наголошує Гліб Стрижко, директор напрямку по роботі з ветеранами у Starlight Media.
Водночас важливо усвідомлювати, що шлях відновлення та зцілення є двостороннім. Адже коли рідна людина перебуває в полоні, життя близьких звужується до пошуку, очікування і щоденної боротьби. Це виснажує, забирає сили і простір для себе.
«За допомогою варто звертатися тоді, коли вперше відчуваєте, що вона потрібна, коли напруга стає частиною повсякдення. Особливо, якщо упродовж тривалого часу зберігаються такі прояви як безсоння або повторювані нічні жахи, різкі зміни ваги чи апетиту, відчуття втрати емоційного зв’язку з дитиною чи близькими, небажання соціальних звʼязків, нерозуміння, як говорити з дітьми про ситуацію, постійна тривога, роздратованість, пригніченість, виснаження. Після звільнення близької людини можуть виникати нові виклики: як говорити з дитиною про повернення, як відновити емоційну близькість, як розібратися у власних почуттях», – каже психологиня Олена Курта, керівниця мобільної групи психологів-волонтерів бойової резильєнтності ГО «Інститут психології здоровʼя» Психологія здоров’я Health Psychology.
Олена Сек, Гліб Стрижко, Олена Курта та інші експерти увійшли до групи фахівців, які нині працюють над проєктом «Інфобокс для взаємодії зі звільненими з полону», що має на меті зібрати всі верифіковані протоколи дій, актуалізувати їх та оприлюднити на платформі Ти як?
Проєкт «Інфобокс для взаємодії зі звільненими з полону» створено у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? — ініціативи першої леді Олена Зеленська, у співпраці з DIGNITY DIGNITY – Danish Institute Against Torture — Данським інститутом з протидії катуванням, за фінансування Міністерства закордонних справ Данії.
Експертна та аналітична підтримка — Координаційний центр КМУ / Mental Health UA, управління реінтеграційних заходів Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine. Технічна підтримка — громадська організація Безбар’єрність.
Це будуть – освітній серіал, короткі відео з поясненнями та посібник/гайд. Проєкт вже перебуває на фінальному етапі й на початку наступного року відбудеться представлення його напрацювань.
«Тема досвіду полону чутлива і складна, в ній перемішані біль та стійкість, страх та аморальність. Стикатися з цим досвідом важко, у кожного відгукується чимось своїм. Але ігнорувати його неможливо, бо тема перебування в полоні, очікування з полону, повернення з полону є частиною нашої воєнної реальності. Ігнорування цієї теми призводить до складностей в спілкуванні, нерозуміння одне одного, взаємного травмування. Чесний відповідальний просвітницький проєкт це не тільки про травмочутливу комунікацію. Це про згуртованість і вміння підтримувати одне одного, коли ми не ранимося один об одного, а проявляємося – в спільних цінностях, в суспільному теплі», – запевняє Олена Сек.
Супровід розробки та впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? – ініціативи першої леді Олена Зеленська – здійснює Координаційний центр КМУ / Mental Health UA за експертної підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я World Health Organization (WHO).