У селі Конопляне відкрили Стелу памʼяті загиблим героям. На ній розмістили портрети сімох військових.

30.12.202430.12.2024 editor

Відкриття та освячення Стели памʼяті відбулось 27 грудня. Під час церемонії хвилиною мовчання присутні вшанували полеглих військових та поклали квіти біля банерів зі світлинами.

Стела памʼяті загиблим героям у селі Конопляне. Коноплянська громада

На Стелі розмістили портрети сімох військових:

Сергій Король (22.04.1993-20.04.2022). Він народився у селі Тарасівка, був найменшим у багатодітній родині, рано осиротів. Разом із сімʼєю проживав у Чорноморську та мав двох доньок — Валерію і Єву. На війну пішов добровольцем, 27 лютого 2022 року він відправився до військкомату, звідки був відправлений до Одеси для проходження підготовки. Воював на Миколаївському та Херсонському напрямках. Загинув в Олександрівці Херсонської області. Два роки вважався зниклим безвісти, 30 березня 2024 року його поховали у рідному селі.
Анатолій Кузьмін (27.05.1987-25.01.2023). Мав військовий позивний “Кузя”, від побратимів — “Заспокійливе”. Мобілізували чоловіка 10 травня 2022 року, спочатку він тримав оборону на північних кордонах, а потім поїхав до Польщі на двотижневе навчання. Повернувшись, воював на Донеччині. Загинув 25 січня 2023 року через російський снаряд. Поховали його у селі Конопляне. У нього залишилась дружина та двоє синів — Сашко та Нікіта.

Андрій Покотіло (20.05.1979-07.06.2023). Позивний “Покемон”. Народився на Чернігівщині, у селі Кути. Від початку повномасштабного вторгнення двічі намагався потрапити на фронт, пізніше отримав повістку та без вагань пішов. Пройшов навчання у Польщі. Мав звання молодшого сержанта та був командиром протитанкового відділення та водієм-гранатометником 37 окремої бригади морської піхоти. Пройшов бойовий шлях від Чорноморська, Миколаєва, Добропілля, Золотої Ниви, Авдіївки. Загинув 7 червня 2023 року поблизу населеного пункту Велика Новосілка, що під Волновахою. Понад 18 місяців вважався безвісти зниклим, 10 грудня 2024 року його поховали в селі Конопляне. У нього залишилась дружина Олена та донька Софія.
Андрій Багно (14.12.1995-06.09.2023). Позивний “Арістарх” або “Арчі”. Чоловік уклав контракт зі Збройними силами у 2015 році, брав участь в АТО. Коли почалось повномасштабне вторгнення, надвечір 24 лютого 2022 року, вже їхав до своєї військової частини разом із земляком. Мав поранення, але після реабілітації знов повертався на фронт. Загинув від кульового поранення під час порятунку важкопораненого побратима. Посмертно був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня. Його поховали у селі Конопляне. В нього залишилась маленька донька Настя.

Сергій Горячко (17.09.1984-28.09.2023). Пройшов строкову службу, потім виконував бойові завдання на території ООС, а під час великої війни був бойовим медиком. З грудня 2022 року у званні молодшого сержанта ніс службу на Бахмутському напрямку Донецької області. Обіймав посаду старшого бойового медика 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Загинув біля населеного пункту Андріївка. У грудні 2023 року був посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня. Похований у Конопляному.
Володимир Морозович (15.12.1997-08.10.2023). Позивний “Малой”. Був мобілізований влітку 2023 року, пройшов підготовче навчання у Польщі. Мав звання молодшого сержанта та служив у 79 десантно-штурмовій бригаді на Донеччині. Загинув у бою з росіянами біля Мар’їнки. Указом президента від 25.01.2024 року був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). Похований у селі Шерове.
Ігор Матищак (23.01.1974-23.05.2024). Позивний “Старий”. У перші дні повномасштабного вторгнення пішов добровольцем. Виконував бойові завдання на Херсонському напрямку як водій-санітар. Помер 23 травня від російського артобстрілу, коли їхав рятувати поранених побратимів. Похований у селі Конопляне.