Моя війна почалась в Криму: Іса Акаєв

Сьогодні розповідаємо про кримського татарина, військового, командира спецпідрозділу “Крим” Головного управління розвідки Міністерства оборони України, активіста, громадського діяча Ісу Акаєва.

У 2014 році, після окупації Криму російськими військами, Іса Акаєв був вимушений залишити рідний дім. У тому ж році, в якості розвідника долучився до війська у складі тоді ще добровольчого батальйону «Крим» та воював у зоні АТО до 2015.  

Після 24 лютого 2022 року Іса Акаєв знову взяв до рук зброю, щоб захистити Україну та продовжити шлях до звільнення рідного Криму. 

2014 рік

Як зазначає пан Іса, після перемоги Революції Гідності почалися перші заворушення на Кримському півострові. Ще до 26 лютого 2014 року він почав помічати підозрілих людей у військовій формі та без знаків розрізнення, колони на трасах тощо. На той момент у повітрі вже висіла напруга, що спонукала до рішучих дій. Саме тоді він із приятелями почав готуватися до спротиву. 

У 20-их числах лютого за громадою Іси почали стежити підозрілі особи, переслідуючи їх та їхні автомобілі. Декілька разів за ними стежили дорогою до Бахчисарая та Сімферополя, одного разу за чоловіком навіть йшли вночі до його дому.

26 лютого 2014 року Іса Акаєв разом із майбутніми побратимами брав участь у мітингу на підтримку територіальної цілісності України в Сімферополі. Через декілька днів він поїхав до Києва на розмову до Мустафи Джемілєва, аби обговорити наступні дії та варіанти організації спротиву. 

“Коли я вже планував повернутися додому, дружина зателефонувала й сказала не приїжджати до Криму: біля нашого дому та дому батьків постійно чатували підозрілі машини. Було зрозуміло, що чекають вони саме на мене”.

За збігом обставин Іса згодом опинився у Вінниці, де побратим познайомив його з учасниками Автомайдану та членами “Правого Сектору”. Там вони обговорювали варіанти організації спротиву в Криму, що подарувало надію чоловіку.

Поки вирішувалися способи створення спецпідрозділу, Іса долучився до волонтерства — допомагав вивозити родини друзів та знайомих з уже окупованого Криму.

“У травні почалися бойові події на Донеччині. Коли настав цей момент, думок про збройний спротив у моїй голові лише більшало. Ми почали організовувати мусульманський підрозділ, у чому нам допомагало чимало небайдужих людей”.

Пройшовши базову військову підготовку, у липні Іса Акаєв разом із побратимами приїхав до вже звільненого Слов’янська. Згодом їх перекинули на базу до аеродрому “Краматорськ”. У 2014 році батальйон “Крим” результативно вів бої за Савур-могилу та завдав ворогу відчутного удару й на інших ділянках фронту

2015-2022

З 2015 до 2022 Іса Акаєв жив цивільним життям на Вінничині і продовжував боротьбу вже в суспільному секторі. Зокрема, він допомагав людям виїжджати з окупованого Криму та влаштовувати життя на материковій частині України.

“На жаль, більшість моїх знайомих із Криму бояться підтримувати зі мною зв’язок із міркувань безпеки. Як вони самі мені казали, це небезпечно й вони бояться наслідків та можливих переслідувань росіян”.

Іса Акаєв наголошує: багато людей, які виїхали з Криму, брали та продовжують брати участь в обороні нашої держави. Однак, велика проблема постає в тому, що до 2022 року в Україні було слабке патріотичне виховання. Це дало ворогу багато переваг у 2014 році, переконаний він.

2022

На початку повномасштабної війни Іса Акаєв одразу ухвалив рішення взяти до рук зброю та стати на захист Української держави. Іса пригадує, що в перші дні після 24 лютого 2022 року відчував: це повномасштабне вторгнення прокладе дорогу додому для нього та інших кримчан.

“Я впевнений, що деокупація Криму настане. Не можу сказати, займе ця боротьба місяць, півроку чи п’ять років, але так буде. Ми повернемося додому. І я хочу прийти до Криму зі зброєю в руках, як визволитель”.

Іса Акаєв разом з побратимами брав участь в обороні Києва, потім було звільнення Херсону, важкі бої на Запорізькому та Бахмутському напрямках. 

Попри усі випробування, Іса Акаєв переконаний: 24 лютого нарешті народилася політична нація українців, однак її становлення ще триває. Після кривавих подій 2014 року частина суспільства усвідомила, що відбувається, однак більшість — залишилася інфантильними. Зараз же, на щастя, ситуація інша.

Пан Іса нагадує, що найтемніший час доби завжди перед світанком. І зараз ми боремося проти жахіть ночі, аби зовсім скоро зустріти радість звільнення усіх українських територій.

***

Матеріали підготовлені в рамках інформаційної кампанії #10роківСпротиву спільно з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Інформаційна кампанія є частиною заходів до Дня спротиву окупації Криму.